РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ
РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ
РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ
"Одного разу на Різдво", Надійка Гербіш
Для маленьких дітей книга “Одного разу на Різдво” може стати улюбленою, саме тією, з якою вони засинатимуть та будуть гратися. Вона відкриває світ добра, допомагає тим, хто цього потребує, та навчає підставляти плече ближньому, коли він у біді. І найголовніше — вона вчить любити.
РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ
«Різдво і мої дванадцять бабусь» Катерини Єгорушкіної – з одного боку, якісно зроблена книга для дітей, яка є трендовою у грудневі дні очікування свят. З іншого боку, ця збірка історій може стати відправною точкою для вивчення історії та культури для дітей від семи років.
Книга вийшла друком у видавничо-освітньому проекті «Портал» і її мета – не лише розказати про традиції святкування Різдва в різних країнах, а і про те, чому «нашого цвіту по всьому світу», і як українська діаспора є від Канади до Ефіопії й Фінляндії.
Головна героїня тексту – дівчинка Марія, яка має бабусь – рідних, двоюрідних і троюрідних – по всьому світу, з якими вона святкує Різдво.
Розібратись, хто кому родич, допоможе родинне дерево, намальоване у книзі. Ілюстрації Богдани Бондар взагалі заслуговують особливої уваги: вони прекрасні.
Марія абсолютно відкрита до інших культур, бо кожне її свято – різне.
Текст поділений на 10 історій – кожна про окрему країну.
Мама Марії та двох її братів – перекладачка, готова мандрувати із малюком у слінгу, бабуся з Австралії, хоча технічно і є бабусею, – загалом молода жінка, яка викладає йогу, не їсть м’яса і любить серфінг.
Чого мені бракує у всіх історіях, так це відповідей на питання «як ця бабуся потрапила саме в цю країну». У деяких відповідь на це питання є, в інших – батькам доведеться пофантазувати і спершу розказати, як бабуся із Фінляндії стала «україноканадкою», чому бабусю Вікторію занесло до Сіднея?
Кожна історія гарантовано подарує дитині нові знання не лише про свято, а є підґрунтям, аби розповісти їй детальніше про певні історичні події, професії.
Доведеться пояснити, хто такі гастарбайтери, чому українці після війни переїздили до Бразилії, що ж таке сталось з лемками, яких виселили із рідних земель, і чому Ізраїль – святе місце не лише для іудеїв, а і для православних християн та багато іншого.
Що дуже тішить у книзі, так це відчуття єдності родинної любові попри кілометри. Чи не цього ми найбільше чекаємо від Різдва?
РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ
РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ
РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ
Чому Різдво у Карпатах — це найкращий час у році? Бо тоді насправді відчуваєш, що ти вдома. Саме такі емоції переживає дівчинка Доцька, яка приїздить на Різдво з Києва до Карпат, щоб у родинній хаті своєї мами відсвяткувати зимові свята. У цій книзі є все: карпатський колорит, сімейні традиції, колядування та вертепи, захопливий сюжет і головне – справжнє усвідомлення свята Божого приходу! Христос народжується, щоби нести світові любов, перші промені якої сяють на Різдво у наших домівках.
РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ
Світлана Лінинська. Пан Сирник і різдвяний пампушок. Ілюстрації: Роман Скиба. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 32 ст.
У містечку живе пан Сирник – славетний пекар. Він чудово ладнає не лише у своїй магічній пекарні, але й завжди вміє догодити кожному мешканцеві. Так, дорогою до пекарні зранку Сирник встигає списати свій нотатник із побажаннями сусідів. Але напередодні Різдва трапляється одна доволі прикра і незручна ситуація для пекаря. Як йому вдасться все владнати – розказувати не буду, адже позбавлю вас сенсу читати цю книжку. А історія справді цікава і навіть, не побоюсь цього слова, повчальна.
Окрім вищенатякнутої оказії в тексті такий багатющий опис всього начиння і запасів пекаря, що на голодний шлунок читати не варто. Видається, наче книжка починає пахнути пампухами та малиновим чаєм, а сторінки посипаються білосніжною цукровою пудрою. Чи хіба не достатньо аргументів, аби бігти… ні, не в пекарню, а в книгарню.
На березових полицях рядком тулилися коробки з цукровою пудрою, сіллю, амонієм, гвоздикою, кмином, сухарями, какао, желатином та різними сортами чаю. У пляшечках тут були цитринова кислота, ромова і мигдальна есенції, малиновий сироп.