РІЗДВЯНІ ЧИТАННЯ ДЛЯ РІЗДВЯНИХ КАНІКУЛ

«Різдво і мої дванадцять бабусь» Катерини Єгорушкіної – з одного боку, якісно зроблена книга для дітей, яка є трендовою у грудневі дні очікування свят. З іншого боку, ця збірка історій може стати відправною точкою для вивчення історії та культури для дітей від семи років.

Книга вийшла друком у видавничо-освітньому проекті «Портал» і її мета – не лише розказати про традиції святкування Різдва в різних країнах, а і про те, чому «нашого цвіту по всьому світу», і як українська діаспора є від Канади до Ефіопії й Фінляндії.

Головна героїня тексту – дівчинка Марія, яка має бабусь – рідних, двоюрідних і троюрідних – по всьому світу, з якими вона святкує Різдво.

Розібратись, хто кому родич, допоможе родинне дерево, намальоване у книзі. Ілюстрації Богдани Бондар взагалі заслуговують особливої уваги: вони прекрасні.

Марія абсолютно відкрита до інших культур, бо кожне її свято – різне.

Текст поділений на 10 історій – кожна про окрему країну.

Впевнена, маленьких читачів, перш за все, зацікавить той шар книги, який стосується особливостей святкування в різних країнах, – від гуляння до святвечірніх страв, але я спойлерити не буду.

Як дорослу читачку мене зацікавило, як авторка попрацювала з героїнями. Дуже тішить, що вони з сучасними поглядами, професіями і смаками.

Мама Марії та двох її братів – перекладачка, готова мандрувати із малюком у слінгу, бабуся з Австралії, хоча технічно і є бабусею, – загалом молода жінка, яка викладає йогу, не їсть м’яса і любить серфінг.

Чого мені бракує у всіх історіях, так це відповідей на питання «як ця бабуся потрапила саме в цю країну». У деяких відповідь на це питання є, в інших – батькам доведеться пофантазувати і спершу розказати, як бабуся із Фінляндії стала «україноканадкою», чому бабусю Вікторію занесло до Сіднея?

Кожна історія гарантовано подарує дитині нові знання не лише про свято, а є підґрунтям, аби розповісти їй детальніше про певні історичні події, професії.

Доведеться пояснити, хто такі гастарбайтери, чому українці після війни переїздили до Бразилії, що ж таке сталось з лемками, яких виселили із рідних земель, і чому Ізраїль – святе місце не лише для іудеїв, а і для православних християн та багато іншого.

Що дуже тішить у книзі, так це відчуття єдності родинної любові попри кілометри. Чи не цього ми найбільше чекаємо від Різдва?