Жменька віршів від читачів

Рідна школа

Школа – наш другий дім,

Нам всім дуже добре в нім.

Ми там пишемо, читаєм

І граматику вивчаєм.

Будем вчитися ми гарно,

Бо ми гарні, чемні діти,

Хочем знати все на світі.

Кузьмич Софія, учениця 5-А класу

Україні (Диптих)

Прислухаюсь, згадаю, зрозумію.

Знайду в собі себе, німу себе.

Живу тобою, дихаю і мрію.

Я знаю: ще твоя весна прийде.

Країною, що роджена туманом,

Тебе святу і грішну наречу.

Твоя душа-повітря понад ланом.

Живи – я більш нічого не прошу.

Захочеш – плач, захочеш - смійся дзвінко.

Захочеш – утопи мене в собі.

А я втоплюсь, в душі твоїй не мілко.

Ой, як не мілко у твоїй душі.

Ти небом не клянись: воно сьогодні сіре.

Одплакала синів і знову починай.

А я чомусь сльозам твоїм так вірю,

Що хоч у домовину сам лягай.

Україно! Давно я тяжкохвора.

І ця хвороба – це твоє ім’я.

Про тебе вже співають цілі хори.

Лиш реквієм співаю тільки я.

Я залишила у холоднім літі

Безсмертники – сплети собі вінок.

Вони слізьми моїми вщерть омиті.

Прощати ти навчилася давно,

І наслідок – могили і хрести.

Молись на небо: чує все воно.

Тебе ж в душі не втомлюся нести.

                                        Грушкевич Ірина, 9-А клас

                                       Червоноградська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 9

Кохання – це…

Кохання – це коли навколо барви,

Коли в очах сіяють ніжно зорі.

Коли в душі поволі розквітають мальви.

А серце розриває від любові.

Кохання – це коли  мурашки бігають по шкірі.

Коли ти дивишся й не хочеш відривати очі.

Коли ти просто ним живеш, й не знаєш міри.

Коли думками біля нього ти щоночі.

Кохання – це коли щось йокає у грудях,

Коли мріями про нього забита голова.

Коли така весела ти на людях,

А біля нього – мовчазна.

Кохання – це…

                                        Возна Олена, 9-Г клас

                                        Червоноградська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 9

Весна

За вікном весна, 
Пора ця чудесна.
А на Україні йде війна 
Я дивлюсь у небо 
І благаю Бога -
Мирного неба 
І сонця ясного! 
Життя для солдатів 
І віри у Бога, 
Що настане 
Перемога! 
Й будуть всі щасливі 
На мирній землі, 
І разом заспівають 
Українські пісні.

                                        Басан Вероніка, 3-Г клас

                                        Червоноградська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 9

***

О, друже мій, ми мусимо триматись,

Я духом сильний, та сильніший ти.

Головне нам брате, не здаватись,

Триматись до кінця, ми мусимо далі йти.

Присягу ми приймали мужньо,

А зараз треба воювати.

Колись нам було не до того.

А зараз наші  землі треба відстояти.

Названий «брат» підняв на нас руку,

А наше правління сидить і мовчить.

Жінка тримає розлуку,

А час помаленьку біжить.

                                     Баришнікова Юлія, 9-Г клас

                                     Червоноградська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 9

Цей дощ закрив мене від всього  світу –

Стоїть стіною, захища мене.

Він грав мені свою сумну сюїту,

Нас бачило лиш небо весняне.

Учора – сонце, а сьогодні – хмари.

Я їх люблю, бо схожа я на них.

В моїй душі живуть сумні примари,

На жаль, ніхто не розуміє їх.

Назавжди я залишуся такою –

Хай дивляться на мене і мовчать.

А я ніколи не була німою,

Хоч іноді слова мої болять.
                                 Грушкевич Ірина, 9-А клас

А може досить..

А може досить, досить убивати.

Вдосталь напились нашої ви крові.

Досить вистрілами діточок лякати:

Не хочемо війни, ми хочем волі!

Україна піднялася і сказала: «Досить!»

Тепер кров рікою заливає Схід,

Гинуть марно безневинні люди,

А у серці нашім поволі тане лід.

Нас захищають мужні сини України,

Що пішли за свободу стояти.

Вони воюють довго й безупинно

Мужні воїни, хоробрі солдати.

Боляче дивитись, як ридає мати,

Як ллються сльози рікою.

Єдину дитину мусить ховати,

Яка героїчно загинула в бою.

Як дитина на тата чекає,

А тато на полі бою.

Вона жде і, навіть,не знає,

Що сьогодні стала сиротою.

Молиться Богу і щиро благає,

Щоб тато вернувся живим.

А навіть не дума, що тата немає,

Плекає надію ще в серці своїм.

Дзвінок у двері – й  материні сльози,

Істерики, крики, ридання:

«Він загинув». Зранку на морозі,

Обірвавши їхні сподівання.

А згодом привезуть його тіло.

Похорон... Поминки… Усе, як годиться.

Він захищав Україну гордо і сміло,

За нього тепер помолімося!

Слава Україні! Героям слава!

                                    

                                        Баришнікова Юлія, 9-Г клас